ЧОРНОГОРІЯ

Чорногорія

Budva – Sveti Stefan - Kotor

Хто ще не знає:

ЧОРНО ГОРІЯ
МОНТЕ НЕГРО = ЧОРНА ГОРА
ЦРНА ГОРА

Багато хто туди їздив і розказував, що це - дуже унікальна і гарна країна. Ми досліджували таільки Хорватію, бо в ній мало хто бував. А Чорногорію ми тільки так переглянули і вирішили довіритись критиці інших.

MONTENEGRO: Budva, spirit of Russia

Прибувши в Будву і припаркувавшись на місцевій платній стоянці, ми вирішили відвідати основний її пляж - Словенську пляжу, як її тут називають.

Ось так приблизно виглядав наш путь до моря:

Дійшовши до набережної ми жахнулись. Пам'ятаєте може, старі совєтскі набережні, з допотопними каруселями, з брудними мінібасейнами, з ванючими туалетами? Отака вона й була... А сам пляж... Увесь вщент забитий парасольками і шезлонгами, що основне - платними. І розставлені вони були аж до самої води. І виглядав той жах так:

Ми й не сподівались таке побачити. В шоці ми розвернулись в пошуках кращого плажу, або хоч місця, щоб розгорнути свій скромний табір. Довелось пройти знову всією забитою і страшною набережною, де мужики з татуюванням на руках/плечах/та інших частинах тіла штовхались і кидали окурки від сигарет під ноги. В придачу до всього набору ми вперше за всб подорож почули російську музику... Якби то музику - ШАНСОН! І тут нас просвітило...

Цього року в Росії відбувались страшні пожежі... От і вся та еліта втікла звідтам... А Чорногорія - дуже популярна в них, як виявилось...

Нам не залишалось вибору, ніж перепочити трішки і вирушити далі - в пошуки іншого місця для відпочинку.

Що нас єдине вразило в тому місті більш менш позитивно - Це камінці та старе місто. в морі навіть не купалась - мені було страшно. Вода була мутною, а на пляжі валялись голки від шприців. Брррр... Це страшний сон!

Ось, ось пару фотографій з Будви, такого очікуваного місця нашої подорожі:

Я не хочу нікого ображати, в кого Будва - улюблене місце для літнього відпочинку. Можливо хтось відпочиває на приватних віддалених пляжах, можливо там все зовсім інакше. Але хочеться бачити душу Чорногорії, її найвизначніші і найпублічніші місця.

Старе місто досить гарне, але занадто воно просте. Знайшли біля старого міста платний пляж - приємніший за попередній. Але я більш ніж впевнена - щоб там відпочивати чергу потрібно займати з самого раненька.

Пробували зайти в місцевий музей. Але нас при вході догнала тітонька, яка сказала що вхід платний. Але це було зроблено таким способом, що в нас відбило всю охоту туди іти.

Усе. Будва - от вона така і залишилась в нашій пам'яті. Брудна, набита словенським народом і, що основне - без душі. Все це якийсь бізнес. Незрозумілий нам після Хорватії.

Нам залишилось купити пляшечку вина на вечір, щоб відсвяткувати День Незалежності ввечері, тільки ще не знати в якій країні і в якому містечку...

Купляючи вино, ми побачили, що нам на 10 Євро дали здачі більше... І досить далеченько ми були від того магазину. Але вирішили вернутись і віддати. І, звісно, не забули додати - пам'ятайте ми - українці. І сьогодні День Незалежності нашої країни! :)

З чистою совістю, але не приємними враженнями. ми вирушили у пошуках нового щастя.

Так як Котор ми минули ще задовго до Будви, ми вирішили - якщо Святий Стефан виявиться подібним до Будви, то ми вночі вертаємось в рідну Хорватію.

Їхали придивляючись - можливо десь є містечка, більш віддалені затишні пляжі... Але нічого толком так і не побачили. Доїхали аж до Святого Стефана. Перед ним нам довелось проїхати повз темний парк з вузькою дорогою, де ледве-ледве роз'їжджались дві машини. Якщо трошки схибити в керуванні - опинитесь в канаві. Добре, що мій Коханий водить машину просто ідеально... Я б на його місці напевно б не доїхала...

MONTENEGRO: Sveti Stefan, the best place for relaxing in Montenegro

Отак то опинились ми нарешті в самому серці Святого Стефана... Виявилось воно затишним та тихим містечком. Селимось? ЗВІСНО ж!

Це є наша веранда. Того вечора ми поселились майже у найвищому від берегової лінії будиночку. Направду - практика показала, що не тільки це - дешевше, але набагато приємніше так жити. Гарні краєвиди тоді доводиться спостерігати кожного ранку!

Але я ще б хотіла розказати про вечір, коли ми прибули на це місце. Пам'ятаєте, я розповіла як ми придбали в Будві пляшечку вина? Так от. Того ж вечора, ми організували собі справжній романтичний вечір - з вином, фруктами, свічкою і... І з видом на море - тобто ми сиділи саме за ось тим столиком і на цій веранді... Я ніколи не забуду того вечора:)

Проснувшись зранку, ми намилуватись не могли видом з вікна:

Ну що ж - пора дослідити море:) в господині розвідали "ЩО? ДЕ? ЯК?" ну і виявилось що все6 близенько і компактно розташоване. Є два пляжі - з однієї сторони самого старого міста і з другої.

Спочатку ми облюбували ліву сторону - там і просторіше, і шезлонгів більше... На наше щастя, вони розташовані не так щільно, як у Будві :)

Відрізнялось море що по дну, що по прозорості води, що по її температурі. Чомусь в перші два дні море було дуууже холодним. Навіть не так - холодними були течії. От заліз у воду - нібито нормально. Проплив два метри - вода просто льодяна... Ближче до обіду до берега припливало купа якогось бруду... Може то і морський був бруд, але де не де виднілись кульочки і всяке тому подібне... Що ставило "морський бруд" під сумнів. Ми в цей час просто не купались, або йшли кудись гуляти.

Побувши два дні на одному пляжі, ми перекучкувались на другий. Він не так далеко від першого, але що цікаво - дно і вода там були іншими. Дно - більш кам'янисте, вода - чистіша. Не даремно там стоять приватні шезлонги від готелю, який і знаходиться на старому місті.

Доречі - старе місто. Воно закрите для огляду для туристів. Багато я чула розповідей про те, що там роблять ремонт, тому нікого й не пускають. А насправді - це приватна територія, тільки для тих, хто живе в старому місті. Загалом - попасти туди можна... Якщо знати як. В старому містечку є церква, куди ходять молитись місцеві і просто паломники. Якщо з себе видати одного з них, то можна попасти всередину. Але ми якісь були ліниві - нікого з себе видавати не хотіли. Відпочивали собі спокійно на пляжі і мало куди ходили...

В останній наш день перебування на Святому Стефані, ми взяли на прокат "педаліну" - катамаран по нашому. Інтенсивна прогулянка нам пішла на користь, бо на наступний день ноги і попа боліли неабияк. Цікавського там було не мало не багато - побачили Святий Стефан навколо, обдивились краще набережну лінію здалека, і помилувались заходом сонця.

Загалом, Святий Стефан - досить хороше місце, якщо дивитись локально тільки на Чорногорію. Можливо, це одне з найкращих місць.

Кожного дня до берега причалюють пароплави набиті туристами, і всі ходять туди-сюди оглядаючи все вздовж і впоперек. Здебільшого це пароплави з тієї ж сумної Будви. На той Святий Стефан дивляться як на щось особливе... А насправді то є просто собі півострівок, який нічим не відрізняється від Ровіні, Дубровника...

На святому Стефані в мене вкрали антиїжачники. Я їх довго шукала, але нажаль так і не знайшла. Розстроїлась, адже вони були позичені в моєї сестри:) і вона ще досі про то не знає, напевно після публікації блогу мене вб'є ;)

Настав час повертати додому... Ну не зовсім так одразу і додому - по дорозі нас чекало ще багато пригод.

MONTENEGRO: Kotor, has ancient walls which stretch for 4.5 km directly above the city

КОТОР. Багато чули про Котор, а саме про його старе місто. Ще по дорозі на св.Стефан ми побачили, що в Которі вздовж скали простягається стіна. І так високо-високо, з прапором на вершині аж. Стало цікаво, отже ми вирішили не пропускати таку цікавинку.

Припаркувавшись недалечко біля головного входу у старе місто, ми вирушили на пошуки початку цієї могутньої стіни. Заодно і поблукали по старовинній частині Котору. Гарне це містечко, дуже чітко виражений середземноморський стиль з своєю червоною черепицею. Не дарма сюди звозять багато туристів. Але якщо чесно, то порівнювати з Дубровником або Ровінню тут немає що.

Ось і сходи, з яких ми розпочали підніматись на гору. Ми передбачливо запаслись водою, бо знали - обідній час, та ще й так далеко, вона нам буде дуже необхідною.

Так як Стіна є досить давньою, то і сходи там не дуже безпечні. То вони є, то їх майже немає... То маленькі вузенькі, то широкі великі... Тобто підніматись було нелегко, то й сонечко обіднє вже почало добре припікати. Інколи ми перегяняли туристів, деколи вони доганяли нас... І, здавалося, нам ще йти і йти...

Рятували та надихали нас прекрасні краєвиди, які чим вище ми піднімались - тим щедрішими на красу вони були. Вид на місто, море, порт, гори... Все це настільки надихало йти далі і далі, що приблизно через годину-півтора ми опинились на самісінькій вершині як виявилось - цілої фортеці!

Що запам'яталось з цього походу - багато французьких туристів... Напевно великий круїзний корабель, що стояв у порту їх сюди привіз.

На самісінькій вершині дядечко з накачаними жиластими ногами продавав прохолодні напої (купили собі суто з поваги до дядечка і такої важкої роботи...). Поговорили з ним про політику і про відмінність Хорватії від Чорногорії. Виявилось, що Хорватія не так приваблює росіян як Чорногорія, бо в Чорногорії процвітає православ'я. А в Хорватії тільки християнство. От цікаво, ніколи не знала таких нюансів. Завжди думала, що тут так багато росіян бо ціни не кусаються...

Помилувавшись краєвидами і справа і зліва, ми вирішили повертатись до міста. З співчуттям дивились на туристів, які ще тільки пройшли пів дороги і сиділи замучені в тіньку(важко знайти там таку місцину).

Ну от ми і на пляжі. Которський залив. Вода в ньому досить таки була теплою, але порівняно - брудною/мутною. На пляжі багато людей, а сама берегова лінія невеличка, та й знаходилась вона одразу ж біля дороги. Добре, що в таких країнках вихлопні гази не такі пахучі, як в нашій.. А то б люди там точно так спокійно не засмагали б.

Окуляри для підводного плавання нам не знадобились. Дна не видно. І, якщо чесно - купатись недалечко від круїзних лайнерів/пароплавів було не дуже комфортно... Отаке воно, Которське "море". Але все ж - воно різниться від інших. А в різноманітті саме цікавинка - можливо комусь таке і до душі припаде...

У кафе під назвою "Фортуна" ми пообідали досить таки ситно. Сподобалось нам не те, якою була їжа а те, що саме кафе було місцевим, туристів там не зауважили.

Саме там ми вперше побачили которських котів - попрошайок. Ну нічого собі такі котики, досить виявились годованими і милими.

Ну як вам сказати... Як на мене: Чорногорія - країнка бідна. Якось все не так щоб занедбано - якось не завершено. Зустрічаються настільки закинуті та брудні будівлі, сірі темні тунелі, запилені біг-борди, тротуари... Водночас - чітко виражений туристичний бізнес. Таке враження, що тільки на ньому і заробляють чорногорці.

Коли ми ще вирушали з Ровіні, то нас Ліліан попередила: чорногорці - дуже ліниві... Можливо і в чомусь вона була правою. Їхня країна могла б бути набагато доглянутішою. Маємо надію, що з часом вони візьмуть приклад зі своїх північних сусідів - Хорватії, Італії, Словенії...

Отже, повертаємось ми назад у Хорватію: ХОРВАТІЯ